НовиниПро життєвий шлях Валентини Лось - жінки яка присвятила себе рідному селу
Сьогодні святкує свій 55-річний ювілей Лось Валентина Михайлівна староста села Вовчок Кіптівської об’єднаної територіальної громади. Про Валентину Михайлівну можна говорити годинами, адже все своє життя вона присвятила рідному Вовчку, жителі якого не уявляють село без свого старости, або як лагідно вони її називають «Леді Бос».
Для Валентини Лось Вовчок це не просто село в якому вона працює це рідна домівка, батьківське обійстя, одним словом мала Батьківщина. Може тому вона так вболіває за нього ось вже майже тридцять років. Так не дивуйтеся на посаді сільського голови Валентина Михайлівна з 1990 року (!). І це свідчить про те що вона має колосальну повагу та підтримку жителів села Вовчок. А можливо тому, що вона просто гарна людина, яка любить свою справу, любить своїх односельців та прагне зробити їхнє життя трішки кращим.
Та про все по порядку. Народилася Валентина Михайлівна 15 травня 1964 року в селі Вовчок, після закінчення восьмирічної школи вступила на навчання до Бобровицького радгоспу-технікуму, де отримала спеціальність агронома. Після навчання була направлена до колгоспу ім. Фрунзе Прилуцького району. На посаді керуючої відділенням цього колгоспу пропрацювала лише рік, адже як зізналася сама, з неймовірною силою тягло додому, до рідного Вовчка. І хоч посаду в колгоспі Перше Травня запропонували нижчу за рангом, погодилася: «головне вдома». На посаді агронома Валентина Михайлівна пропрацювала п’ять років, цікава робота, чудовий колектив, здавалося, що ще потрібно щоб насолоджуватися професією, але відчувала що може і хоче зробити більше. Хотілося приносити користь людям, робити щось для розвитку рідного села, тому вирішила йти на вибори сільського голови. І яке здивування було тоді 26-річної амбітної Валі, що їй повірили та обрали на таку високу посаду, тому підвести своїх виборців просто не мала права. Потрібно було працювати не покладаючи рук, щоб виправдати народну довіру, і зробила це. Немає жодної людини у Вовчку кому б не допомогла Валентина Михайлівна, словом чи ділом, нікого не залишила поза увагою. І не важливо для неї надворі день чи ніч, понеділок чи неділя, для всіх знаходить час та сили. Задля справедливості без допомоги поліції затримувала злочинців, а історія про те як Валентина Михайлівна їздила домовлятися з циганським бароном про повернення вкрадених у жіночки з Вовчка грошей, стала взагалі місцевою легендою. Те, що після цих перемовин, роми не навідувалися до села майже п’ять років було неабиякою приємністю для селян.
Про постійну підтримку школи та Будинку культури взагалі говорити не потрібно, адже ці два заклади стали немовби другою домівкою для Валентини Михайлівни. За її сприяння фольклорно-етнографічний ансамбль «Вербиченька» став настільки успішним та прогресивним, що займав високі місця не лише на обласних, а й на загальнодержавних фестивалях.
Коли розпочався процес децентралізації, Валентина Михайлівна вчасно зрозуміла важливість цієї реформи, і одна з найперших дала свою згоду на приєднання до Кіптівської, тоді ще, сільської ради. Як зізнається сама - не прогавила, адже це дало немаленькі перспективи для рідного села. Тепер за її ініціативи у Вовчку постійно щось ремонтують, на черзі сільський фельдшерський пункт. Варто відмітити, що Вовчківський старостинський округ один з найохайніших в Кіптівській ОТГ, все це заслуга Валентини Михайлівни, яка опікується селом та його проблемами, як мати своєю дитиною. Ось така вона наша «Леді Бос», чарівна жінка та вмілий керівник.
Сьогодні хочеться побажати Валентині Михайлівні лише міцного здоров’я та довгих років життя, адже все інше в неї є – любов та повага колег і односельців, енергійність та наполегливість, вміння та бажання працювати, а головне людяність, щирість, оптимізм, добре серце та чиста душа. Зі святом, Вас дорога Валентино Михайлівно!
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
