НовиниЮрій Лопатко: «Бути підприємцем – вірити в свої сили та працювати чесно і відкрито!»
Підприємці – це особлива частина суспільства, яка втілює інновації в життя та розвиває передову економіку. У не простих умовах сьогодення вони своєю наполегливою працею, активною громадською позицією забезпечують добробут не тільки власних родин, але і створюють нові робочі місця, сприяють вирішенню актуальних проблем певного регіону, що не лише формують сучасний вигляд нової економіки України, але й кожен день доводять, що малий і середній бізнес з честю несе функцію локомотиву суспільних відносин!
Одним із таких людей є Лопатко Юрій Михайлович – місцевий успішний підприємець активний громадянин та гарний сім’янин що разом із дружиною виховує трьох дітей. Народився Юрій Лопатко у 1972 році в невеличкому селі Осьмаки на Коропщині, у звичайній родині колгоспників. Навчався спочатку в Осьмаківській восьмирічній, потім у Понорницькій середній школі. Після служби в армії навчався у Сосницькому сільськогосподарському технікумі. А у 2001 році закінчив ще і Державну податкову академію України. Із 1994 по 2003 роки працював у податковій службі України. У 2003-2009 роках директор фірми у Коропі. У не прості 2004-2005 роки вирішив стати підприємцем: «було, як говорять, безгрошів’я, яке спонукало зайнятися підприємницькою діяльністю. Можна сказати, що цей вибір був вимушеним, але повірив у себе, свої сили та підтримала дружина, за що їй дуже вдячний». І хоч у країні була криза і виживати було складно проте цілеспрямованість і підприємницька жилка дозволила започаткувати свій бізнес і розвинути його. Та мабуть і загальна ситуація в країні посприяла цьому рішенню, бо вищевказані роки це час коли все що залишилося в країні від Радянського Союзу розвалювалося. Розвалювалась також і мережа магазинів і виходило так, що в той час села залишалися без найнеобхіднішого, потрібно було їхати до райцентру щоб закупити продукти, чи інші речі першої необхідності. Сказати, що це не зручно – нічого не сказати, люди думали що їх кидають напризволяще, вважали себе як на «безлюдному острові».
Справа відкриття власного магазину була ризикованою, тут або пан або пропав, як кажуть в народі. Та Юрій Михайлович не побоявся, і тут як зізнається сам, основною рушійною силою було не лише бажання заробити, а хоч якось полегшити життя в селі, бо не з чуток знав, що таке проживати в маленькому населеному пункті, особливо пенсіонерам. Тому почав роботу над відкриттям першого магазину і справа пішла. Зараз це вже ціла мережа магазинів «Вулик», в Кіптівській ОТГ їх уже чотири. Мережа магазинів Юрія Михайловича користується неабияким попитом, в його закладах можна знайти все найнеобхідніше і навіть замовити доставку товару. Проте часи зараз вже інші, з’являються інші магазини. Цікавимося, чи не боїться Юрій Михайлович конкуренції. “Конкуренція – це ознака здорового суспільства, – каже. – А заробити вистачить для кожного, хто працює чесно й відкрито. Я щиро кажучи, навіть люблю конкурувати з достойними”.
А ще сім’я Лопатків мають активну громадянську позицію, вони патріоти не на словах а у справах, ніколи не байдужі до чужого горя, допомагають збирати допомогу військовослужбовцям, допомагають тим, хто цього справді потребує.
Це підтверджує той відомий постулат, що лише в співпраці між бізнесом та суспільством, яка буде побудована на принципах людської гідності, можна отримати результат, який буде мати позитивний ефект для всього суспільства в цілому.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
