НовиниСорок років разом
Мабуть всім подобаються пісні у виконанні аматорських колективів, кожен із задоволенням насолоджується народним співом, аплодує… А чи замислювались ви хоч раз над тим, чому деякі люди займаються співом але не професійно, а саме аматорським? Тут не платять гроші, потрібно витрачати свій власний час, який міг би присвятити рідним, близьким, відпочити врешті - решт. Спробуємо розібратись на прикладі аматорського етнографічного ансамблю «Вербиченька» Вовчківського Будинку культури. Саме на його прикладі, бо він діє вже понад сорок років.
А розпочалася історія «Вербиченьки» ще у вісімдесяті, коли Україні надали відносну автономію і серед населення розпочався шалений попит на все українське. Адже тоді всі прагнули показати, що наша рідна країна створена давним-давно, має свою прадавню культуру. І саме через такі колективи – збирачів етносу майже повністю відроджується наша тисячолітня історія з її культурою, обрядами, піснями.
Ініціаторами створення колективу були Надія Литвиненко, яка багато років була художнім керівником та активною його учасницею та Василь Цибуля, який попри свій 85-річний вік і досі співає в колективі, і сподівається це робити щонайменше до сторіччя.
В репертуарі колективу українські народні пісні, твори, які виконуються акапельно та у музичному супроводі, пісні українських композиторів. Любов до пісні, висока майстерність, оригінальність, щирість у спілкуванні з глядачами, самобутність притаманні всім учасникам цього колективу. За час існування колектив став улюбленцем глядацької аудиторії не тільки вовчківців але і жителів громади. Та і не тільки громади, адже колектив титулований і знаний далеко за межами нашого району і навіть області. Неодноразово брали участь і перемагали в різних пісенних конкурсах, кожного року беруть участь в фольклорному фестивалі-конкурсі імені Василя Полевика і жодного разу не поверталися без нагород. А все тому, що пісня це те чим живуть учасники ансамблю. Отож коли переадресували наше питання про причини участі у аматорському мистецтві одному із найколоритніших учасників ансамблю, одному із його засновників Василю Цибулі то отримали однозначну відповідь: «Музика це життя, адже як можна жити на світі і не любити пісню, а ще краще передавати цю любов своїм друзям, близьким односельцям… І не важливо як ти втомився на роботі чи пораючись по господарству все одно поспішаєш на репетицію ансамблю, це неначе ковток свіжого повітря у низці сірих буднів, тут і відпочиваєш душею і втомлюєшся разом, так втомлюєшся, адже щоб наше мистецтво сподобалось людям потрібно багато працювати, але це приємна втома від того, що ось-ось знову наближається чергове свято і зможемо порадувати наших жителів черговою піснею».
Отож, якщо хочете відпочити душею, отримати заряд позитивних емоцій та насолодитися справжнім автентичним народним мистецтвом – обов’язково за нагоди відвідайте виступ хору «Вербиченька», або іншого який є у Вашому населеному пункті а може навіть і спробуйте самі заспівати…. Бо,як запитала одна із героїнь доброго радянського фільму «Коли люди співають?» і відповіла просто та мудро: «Коли вони щасливі...»
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
