НовиниЯк в Кіптях наводять лад на кладовищах
Так вже склалось традиційно, що через тиждень після святкування Великодня, люди готуються до так званих поминальних днів, або ще їх називають Гробки, Діти, Проводи. Цьогоріч, це 26-28 квітня - дні, коли живі приходять до своїх померлих предків в гості, на кладовище. Приносять паски, крашанки, цукерки та печиво — і обідають поряд з пращурами, святкуючи з ними Великдень. Така традиція є в українців, білорусів, болгар. В росіян вона з’явилася тільки з впровадженням християнства, тоді, як в українців — була задовго до хрещення Русі. Одна із важливих традицій, аби задобрити Дідів, роздавати гостинці дітям або нужденним. Вважалося доброю прикметою, якщо з могили хтось забере і з’їсть залишені родиною пасочки, крашанки та солодощі. Відмінність сучасних християнських проводів, від тих, що були в язичницькі часи — це веселощі. В християнській культурі Проводи — це скромна трапеза поряд з могилою та залишені поряд з нею гостинці.
Щоправда цьогоріч карантинні обмеження внесли свої зміни у цю усталену віками традицію. Бо органами влади та місцевого самоврядування видано розпорядження про обмеження на відвідування кладовищ. Але давайте повернемось до початку, напередодні поминальних днів у всіх сільських радах завжди «боліла голова», щодо того, як же прибрати кладовища, адже туди поприїжджають люди навіть із далеких куточків нашої держави і поряд із споминами своїх померлих родичів обов’язково зроблять зауваження, щодо стану кладовища: чи випиляні дерева, чи покошена трава, чи спалене сміття і т.д., і горе тому керівникові громади, який цього не зробив! А що ж керівник!? У більшості випадків він неодноразово оголошував проведення суботника по наведенню належного санітарного стану на кладовищі, закликав людей до їх совісті, громадянської самосвідомості. І що ж після цього? На цей суботник приходив сам голова, секретар, працівники місцевого клубу та ще кілька односельців. А всі інші жителі? У кожного своя відмовка, бо всі вважають що прибрати могилу рідних і винести сміття за огорожу це все, що повинен робити свідомий громадянин. Тож дехто просто коли проїжджав повз то відвертав голову в інший бік, ніби і не помітив, проте знаходились і такі, що відверто глузували з такого «суботника». Так було і у Кіптях, допоки ініціативною групою не було вирішено запровадити збір коштів на утримання кладовища. Адже дійсно є старенькі люди, які не в змозі фізично доглядати за могилами своїх померлих родичів, не те що вирубувати дерева, крім того є люди які проживають надто далеко і їхати за кількасот кілометрів для прибирання кладовищ теж спірне питання. Отож з кожного двору уповноважена особа збирає певну суму коштів, скажімо 100 гривень і на зібрані кошти наймає людей, які випилюють аварійні дерева, підкошують траву, завозять пісок, вивозять сміття, лагодять огорожу і т.д. Після чого ця уповноважена особа звітує на сходах громадян за витрачені кошти. У такому способі є ще одна перевага – якби це робилось за кошти місцевої влади тобто як багато хто вважає «за нічиї» то і відношення до зробленої роботи було б таке ж і сміття б валялось по всьому кладовищу. А так всі знають, що це зроблено за людські гроші і кожен думає, що і за мої в тому числі, отож і намагається прибрати після себе. Так і виходить, що всі хто у цьому році побував на кладовищах у Кіптях дійсно відмітили, зміни на краще. Слід також сказати, що на сходах сіл, які відбувались нещодавно іще декілька населених пунктів громади вирішили запозичити цей досвід.
І найголовніше, важливо пом'янути своїх померлих родичів не пишним застіллям, гарними вінками та штучними квітами, які потім забруднюють навколишнє середовище, а щирою молитвою та добрими справами.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
