НовиниЛілія Борисенко – молодий спеціаліст Новошляхівського дошкільного закладу, про професію вихователя
В переддень свята Дня молоді хочемо розповісти вам про одну креативну молоду дівчину, яка незважаючи на свій вік склалась як професіонал своєї справи.
Є такі щасливі професії, які викликають у оточуючих людей якийсь захват. Медсестра уособлює милосердя, перша вчителька - найсвітліші спогади, а вихователька дитячого саду - доброту й увагу, другу маму.
Коли людина, юнак або дівчина, підходять до того віку, коли настає пора визначення життєвих пріоритетів, меж і цілей, настає дуже важливий життєвий період, коли від зробленого вибору залежить все подальше життя. Зазвичай до вибору професій люди підходять дуже серйозно. Їх існує тисячі, всі вони різні і, відповідно, приносять або моральне, або ж матеріальне задоволення. Зараз дуже популярно серед молоді переступати через свої інтереси та здібності і отримувати ту освіту, яку їм доступно або яка гарантує їм подальше працевлаштування, або ж яка має гарні перспективи по оплаті праці
Звісно ж, що професія вихователя дитячого саду - професія для справжніх романтиків! Вона не дуже користується популярністю серед сучасної молоді. Адже праця вихователя величезна, а зарплата дуже маленька. Але давайте все ж поговоримо про тих щасливих людей, які вирішили обрати саме цю професію.
Лілія Олександрівна Борисенко – молодий спеціаліст, вихователька Новошляхівського закладу дошкільної освіти «Веселка». Вперше прийшла на роботу молодою ще невпевненою студенткою. Проте, вже дуже скоро зарекомендувала себе гарним спеціалістом, яку безмежно люблять її вихованці та поважають старші колеги за професіоналізм та креативність.
Народилась Лілія Олександрівна у селі Новий Шлях, у багатодітній родині, де крім неї було дві сестри та двоє братів. Батько Лілії був механіком, а мама вчителькою історії у місцевій школі, тож із малечку бачила не прості аспекти роботи педагога, мабуть тому спочатку мріяла бути бухгалтером і лише пізніше усвідомила свій потяг до педагогічної діяльності. Дуже сильно цікавилась рослинами, тваринами, подобалось розповідати про них своїм одноліткам. Саме тому мабуть у 2014 році вступила на навчання до Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка на спеціальність біологія та хімія. Проте, як часто буває, доля робить свої корективи. Ще до закінчення навчання у місцевому дитячому садочку утворилась вакансія на посаду вихователя, тож коли директор запропонувала – згодилась без вагань, не зважаючи на те, що не зовсім за спеціальністю, але головним було те, що це робота з дітьми. «Коли почала опановувати свою посаду – зрозуміла, як багато потрібно для роботи з дітьми, яка непосвяченим здається зовсім простою. Спочатку думала собі, хто не зуміє доглянути за дитиною, нагодувати, погуляти, казку почитати, по голівці погладити? Виявляється, цього мало. Крім знань і умінь потрібно зуміти закохувати в себе дітей. Любов до дітей нічим не підміниш - різницю вони вловлюють відразу ж. І найголовніше - вихователька повинна бути гідна любові, не викликати у дітей розчарування, інакше все пропало. Як важко бути у формі постійно, під поглядами діточок, які все помічають . Вони дуже спостережливі, ці дошкільнята. Вихователь - дивовижна професія. Ще один її плюс в тому, що вона дає можливість заглянути в країну дитинства, у світ дитини. І хоч "всі ми родом з дитинства ", але ми дуже швидко забуваємо цей чарівний світ, не розуміючи навіть власних дітей. Дитячий світ набагато цікавіший, безмежніший і багатший, ніж світ дорослого. Завдання вихователя - не зруйнувати цю дитячу ілюзорність, а влитися в неї, тобто вихователь повинен розмовляти з дітьми на одній мові, розуміти їх», - вже як справжній професіонал із багаторічним досвідом, ділиться думками Лілія Олександрівна.
У вільний від роботи час захоплюється вивченням іноземних мов, любить готувати, особливо випічку, а ще піклується про кішку, яка є її домашньою улюбленицею. Мріє не зупинятись на досягнутому, а розвиватись далі не пориваючи із професією, що вже стала улюбленою.
Більшість із нас завжди пам’ятають свою першу вчительку, першу виховательку, адже саме із ними пов’язані наші перші значні успіхи у житті. Для вихователя, у свою чергу, ми завжди залишаємось у пам’яті такими ж маленькими, допитливими дітлахами. Тож можемо побажати Лілії Олександрівні не втратити свій запал та натхнення у роботі, завжди відчувати любов своїх вихованців, бути коханою, шанованою, зразком для наслідування, ідеалом! Виховательці дитячого садка це цілком доступно, все залежить тільки від неї !
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
