18 жовтня - Європейський день боротьби з торгівлею людьми.
Щорічно 18 жовтня відзначається Європейський день боротьби з торгівлею людьми, мета якого – висвітлення проблеми торгівлі людьми, необхідність об’єднання зусиль для протидії цьому явищу, переслідування злочинців, надання допомоги постраждалим особам.
Під час повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України проблема торгівлі людьми особливо загострилася. Жінки та діти, які змушені були покинути Україну, прямуючи до інших країн, стикаються з ризиками торгівлі людьми. Водночас чоловіки, що залишаються всередині країни, також можуть стати здобиччю торговців людьми, застерігає Міжнародна організація з міграції (МОМ).
За даними Міжнародної організації праці (МОП) у світі близько 40 млн. людей перебувають у рабстві, з них 71% – це жінки, а одна з чотирьох жертв – діти.
Крім того, зараз у світі використовується праця приблизно 152 мільйонів дітей віком від п’яти до сімнадцяти років.
Відповідно до Закону України «Про протидію торгівлі людьми», торгівля людьми – здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, зокрема сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи.
Торгівля людьми вважається особливо тяжким злочином в Україні!
Стаття 149 Кримінального кодексу України передбачає, що злочини, пов’язані з торгівлею людьми, караються позбавленням волі на строк від 3 до 15 років.
Особам, які постраждали від торгівлі людьми, українським законодавством гарантується одноразова матеріальна допомога та комплексна допомога (психологічна, медична, правова, допомога у працевлаштуванні тощо), виходячи з їхніх особистих потреб.
Для успішного попередження торгівлі людьми надзвичайно важливо захищати права постраждалих і надавати їм підтримку. Це передбачає захист їхнього особистого життя, а також ряд адміністративних заходів для оформлення їхнього перебування у країні призначення із наданням безпечного житла та доступу до психологічної, медичної, юридичної та соціальної допомоги.
