29 червня 2024 року Кіптівська громада втретє об’єдналися з метою вшанування мужності та героїзму захисника незалежності територіальної цілісності України Сергія Віталійовича Шестака .
Турнір з футболу « КУБОК ПАМ’ЯТІ СЕРГІЯ ШЕСТАКА» 
був започаткований три роки тому за пропозицією друзів ГЕРОЯ 
, яких об’єднала справжня чоловіча дружба, пам‘ять і повага до великого футбольного ентузіаста .
Сергій Віталійович Шестак є відомим футболістом 
, як на Чернігівщині так і на Черкащині . Тож цього року у футбольному протистоянні зійшлися господарі поля - футбольна команда « Єдність» , в складі якої Сергій чотири рази здобував звання Чемпіонів з футболу Козелеччини , футболісти команди вийшли на поле у футболках з фотографією футболіста Шестака та обʼєднана команда «Профіспорт », до складу якої увійшли 5 гравців команди «Зеніт» ( команда місцевої військової частини ) з якою Сергій здобував Кубок АТО, кубок Ліги АТО.
Футбольні вболівальники
не аби як скучили за футболом , тож в величезним ентузіазмом очікували цей матч на початку якого виступив сільський голова Володимир Кучма .
Погода цього дня була занадто гарячою ( t 32 +) 
, не зважаючи на це команди активно розпочали гру . Право першим вдарити по мʼячу отримав Нікита Шестак 
( племінник Сергія) . А далі почалася запекла боротьба . Професіоналізм обох команд задав високий темп грі і вже на 35 хвилині першого тайму влучний удар Михайла Щвидюка розпочав рахунок на користь гостей.
Стиль гри «Профіспорт» 
не давав господарям поля можливість швидко прорватися до воріт суперника . А якщо туди потрапляли , то голкіпер Денис Пилипчук ніби зливався з мʼячем і певний час тримав його в обіймах .
Не можна не згадати й голкіпера «Єдності» Володимира Шестака 
, який неодноразово відбивав атаки нападників в одній з яких було 7 ударів по воротах , але Олег Головко 8 ударом зміг пробити оборону на 65 хвилині матчу . 0:2 !
Вболівальники «Єдності» не втрачали надії , але цього разу весь добірок атакуючих дій не призводили до бажаного результату . Хоча трибуни декілька разів завмирали в очікуванні .
85ʼ хвилина 0:3 , влучно спрацював Віталій Малимон . З цім рахунком і був завершений матч після свистка головного арбітра матчу Олександра Янченка.
Нагодження проводили Олеся Шестак ( дружина ) та староста Чемерського старостинського округу Павло Тарасюк .
Кращий голкіпер Денис Пилипчук «Профіспорт»
Кращий гравець Володимир Шестак «Єдність»
Володарі цьогорічного «КУБКУ ПАМ’ЯТІ СЕРГІЯ ШЕСТАКА» команда з міста Золотоноша «Профіспорт» .
Щиро дякуємо команді з Черкащини за рівень гри та приїзд! ( до складу команди увійшли гравці діючої команди - чемпіону з футболу Черкаської області та побратими - футболісти Сергія).
Команді « Єдність» - за гідне протистояння!
Шанувальникам та шанувальницям футболу - за емоції та підтримку.
Захід відбувся 
за тісної співпраці!
Родина Шестак , брати Курочки ,
Кіптівська сільська рада,
Відділ культури, сім`ї,молоді та спорту Кіптівської ТГ
Чемеский старостинський округ , Чемерська ЗЗОШ , Чемерський СБК,
Баришевська зернова компанія ,
ТОВ «Тиниця Агро» ,
Фермерське господарство Агрофорд
ФОП PriholapOk
Сергій Віталійович Шестак народився 22 червня 1988 року в с. Новий шлях Чернігівського району Чернігівської області у багатодітній родині . Сергій був третім , наймолодшим сином . Захоплення футболом отримав від старших братів , але Сергій виявив найбільші здібності і досягнення. По закінченню 11 класів навчався, працював , зустрів свою долю , став батьком прекрасної дівчинки Міланки .
З 2016 року присвятив себе захисту країни , ставши до лав Збройних Сил України . Але ні коли не полишав своє захоплення футболом , грав в аматорських командах Чернігівщини та Черкащини.
18 березня 2022 року Сергій Віталійович Шестак загинув у бою під Волновахою Донецької області захищаючи територіальну цілісність нашої Держави ціною власного життя . У тому ж році нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Герої не вмирають! Вони живуть доти, доки живе пам’ять про них. 
