Соціальний працівник: робота чи покликання
Соціальна робота це не професія, а покликання, так говорили нам на першому курсі університету, де цілих п’ять років я здобувала освіту за спеціальністю соціального працівника. Тоді ніхто з нас, сімнадцятирічних студентів, не сприйняв ці слова всерйоз. Курсу до третього вже було зрозуміло, хто буде працювати по спеціальності, а хто ніколи навіть не переступить поріг соціального закладу в якості працівника. Про себе ж я думала, що м’який характер та постійна жалість до оточуючих допоможуть мені стати першокласним соціальним працівником. Але вже в перший місяць роботи в Центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді остаточно зрозуміла, що працювати за спеціальність точно не буду, бо до клієнтів соціальної роботи треба підходити звичайно ж із розумінням, співчуттям, гарячим серцем, неймовірним терпінням але разом із тим, як кажуть, із холодною головою. Я ж не могла спокійно дивитися на знедолені сім’ї, покинутих стареньких, кожен похід в сім’ю закінчувався сльозами, а тому розрадити, допомогти, чи боротися з пиятикою глави сімейства просто не виходило, не вистачало досвіду та терпіння. І я була впевнена, що всі так працюють. На робітника територіального центру, яка працювала в нашому селі я дивилася і думала – працює, бо нікуди подітися, треба годувати сім’ю. Як же я тоді помилялася…
08:19 30.10.2019
Новини
